Камо грядеши, промисловосте?

вертикальный лес
©stefanoboeriarchitetti.net

Читайте також

— Василю Івановичу, а ти за який Інтернаціонал, за 2-й 

чи за 3-й?

З х/ф "Чапаєв", 1934 р.

 

Те, що в сучасному світі відбувається промислова революція, — факт незаперечний. Одні називають її третьою промисловою революцією, інші — четвертою, що приводить до "Індустрії 4.0". І справа не в тому, хто як вважає, а в принципово різному розумінні сутності індустрії майбутнього. Третя промислова революція передбачає заміну існуючого фабричного способу виробництва мало не натуральним господарством; четверта — виходить зі збереження фабричного виробництва, але в зовсім іншому (набагато розумнішому, смарт) технологічному втіленні.

На цей час триває канонізація смарт-промисловості у версії "Індуcтрії 4.0", у чому особливі успіхи має McKinsey&Company. У суспільстві наполегливо формується уявлення про неминучість масового безробіття, викликаного тотальною роботизацією промислових підприємств.

Для України та інших пострадянських економік, які вирізняються фізичним і моральним зношенням виробничих фондів і несприятливим інвестиційним кліматом, дотримання ідеології четвертої промислової революції чревате дедалі більшим відставанням від лідерів світового економічного зростання, консервацією бідності та відсталості.

Чи можливо вітчизняній економіці здолати староукладну закоренілість та у найближчій перспективі здійснити прорив на найвищий рівень життя? Такий шанс, як видається, закладено в "демократизації" виробництва, властивій поняттям третьої промислової революції.

Ключовим у конструкції "Індуcтрії 4.0" є "завод", який у політекономії розуміють як "фабрика", — велике, за словниковим тлумаченням, промислове підприємство з механізованими процесами виробництва, комплекс виробничих, допоміжних, складських і транспортних будівель і споруд, об'єднаних єдиною технологією в промислове підприємство. Фабрика як фірма — це ієрархія зв'язків і відносин, вертикально організована структура.

Парадигма ж третьої промислової революції в розумінні Джеремі Ріфкіна (J.Rifkin), який сформулював її, базується на домінуванні горизонтальних зв'язків, які утворюють економічні мережі. Мережні господарства покликані змінити енергетику, економіку та світ, привести, не слід лякатися цього слова, до "народної" промисловості. Розподілений характер джерел відновлюваної енергії (вітру, сонця та ін.) потребує для одержання електрики співпраці мільйонів суб'єктів, поєднаних розгалуженими smart grid — розумними мережами електропостачання.

Горизонтальні енергетичні мережні структури спроможні стати полем для вирощування багатьох нових видів економічної діяльності. Уже всерйоз кажуть про "домашні (у міських багатоповерхівках) агровиробництва". Сміливі проектанти ризикнули зазіхнути на створення першого в Азії "вертикального лісу". У 2018 р. у китайському місті Нанкін завершиться будівництво об'єкта, автором якого є італійський архітектор Стефано Боері. Комплекс являє собою дві вежі заввишки 200 і 108 м, на терасах яких висадять понад 1000 дерев і 2500 кущів. Такий ліс призначений для поліпшення якості повітря — його "потужність" становить 60 кг кисню на добу, отриманого в результаті природного перетворення СО2. Подібний ліс планують побудувати і в швейцарській Лозанні.

Економічні мережі підштовхують бізнес до глибокої трансформації: на місце антагоністичних відносин продавців і покупців приходить співробітництво постачальників і користувачів. Особисту вигоду замінює спільний інтерес. Прагнення до засекречування інформації витісняється мотивами спільного довірчого володіння даними. Це об'єктивність. Трансформації вже відбуваються. Так, паралельно з традиційно ринковою корпорацією Microsoft, що сповідує принципи непорушності інтелектуальної власності, з'явилася Linux — перша з багатьох відкритих мереж.

Та й Microsoft відкритий до нових віянь. Нещодавно стало відомо про спільний проект найбільших технологічних компаній у сфері створення штучного інтелекту. Корпорації Amazon, DeepMind/Google, Facebook, IBM і Microsoft оголосили про організацію некомерційної мережі "Партнерство по штучному інтелекту на благо людей і суспільства". У кожної компанії є свої серйозні розробки у сфері штучного інтелекту. Однак вони усвідомлюють необхідність партнерського співробітництва для кращого розуміння використовуваних технологій та їхнього значення для розвитку суспільства.

Розвиток горизонтальних зв'язків не лише в енергетиці, а і в інших видах виробництва є найбільш революційним у третій промисловій. Кажучи про смарт-промисловість, доречно припустити, що замість висококапіталізованих і централізованих фабрик, які обслуговують чимало штатних робітників, головною стане масова співорганізація людей, що виготовляють вдома або в офісах своїх же компаній окремі товари для власного споживання або дрібні партії на продаж дешевше та швидше, але з гарантованою якістю, ніж найсучасніші (і навіть смарт) фабрики традиційного типу.

Енергетика третьої промислової революції — це розподілена генерація електричної та теплової енергії з використанням інноваційних перетворювачів природних енергоресурсів. За аналогією: смарт-виробництво — це нова "розподілена мануфактура" на базі інноваційних пристроїв, тих самих 3D-принтерів. Мільйони людей, які освоїли власний випуск товарів, аж до виробів тривалого користування. Ера нових технологій рішуче розсовує звичні межі промисловості: ласкаво просимо в смарт-світ розподіленого виробництва.

У 2013 р. компанія Solid Concepts приступила до випробувальних відстрілів надрукованої на принтері бойової зброї. Примітно, що Solid Concepts не збройова фірма, а компанія, що рекламує можливості сучасного промислового 3D-друку. Вибір нею моделі Браунінга зразка 1911 р., а не, скажімо, роторного двигуна Ванкеля, зроблено виключно для більшого привертання уваги публіки.

Однак уже відбуваються й більш дивні речі. У 2014 р. американська компанія Local Motors на виставці International Manufacturing Technology Show (IMTS), що відбулася в Чикаго, зібрала та показала перший у світі автомобіль із надрукованим на 3D-принтері кузовом. Задля справедливості зазначу: виріб Local Motors за назвою Strati — не перший у світі зразок такого роду, але вперше його виготовили за такий короткий термін — 44 години.

Нові технології зумовлюють вид "фабрики" майбутнього: без розподілу на масове та індивідуальне, без зайвої витрати матеріалів та утилізації відходів, без містких цехів — тільки невеликі виробничі офіси. Прецедентом, який підтверджує життєздатність таких форм, може слугувати той самий автомобіль із "надрукованим" кузовом, оснащений електроприводом, — його виготовили не в цеху автозаводу, а прямо під час шоу безпосередньо в експозиційному павільйоні, на очах у публіки.

"Бути меншим, легшим і рухливішим, — як зауважив Зиґмунд Бауман, — це ознака досконалості та прогресу". "Епоха домінантності "масивного" залишається в минулому", — це вже з Анатолія Гальчинського. Промисловість із
ієрархічної (великі фірми, холдинги) стає дедалі більш гетерархічною, мережною, виробничі сектори дедалі чіткіше розділяються на трансформаційні та транзакційні, тобто на тих, хто виробляє продукцію, і тих, хто забезпечує це виробництво. У цьому причина зростаючої актуальності індустріальних парків, "економіки доступу",
як її назвав згадуваний вище Дж.Ріфкін.

Кріс Андерсон (C.Anderson), основоположник "руху творців" (Maker Movement), пророкує, що головною силою нової промислової революції будуть співтовариство винахідників, юних техніків, моделістів, гуртки "саморобників". У США — у Каліфорнії, Мічигані та Північній Кароліні — уже з'явилися "публічні майстерні" (тех-шопи), посилився рух лабораторій персональних виробництв ФабЛаб. Тех-шоп — це одночасно майстерня, магазин і клуб за інтересами. Власники цих закладів пропонують абонентам за скромну помісячну плату доступ до різноманітного промислового обладнання новітнього покоління загальною вартістю в мільйони доларів, включаючи програмувальні верстати, лазерні ножі тощо. Існує рух виробничих лабораторій, названих ХакЛабами, у яких люди виробляють продукти не лише для себе, а й на замовлення великих фірм. Тобто по суті виникає новий клас індустріальних фрилансерів.

У масштабах глобального господарства 3D-підприємництво на основі так званого адитивного виробництва спроможне, завдяки скороченню кількості матеріалу, нижчої енергоємності виробництва та елімінації енерговитрат на перевезення, дати такий стрибок економічної ефективності, який неможливо було навіть уявити в часи попередніх промислових революцій.

Щорічну 46-та (2016 р.) сесію Всесвітнього економічного форуму в Давосі було присвячено четвертій індустріальній революції. Виступаючи на форумі, Клаус Шваб (Klaus Martin Schwab), німецький економіст, засновник і беззмінний президент цього форуму, зазначив, що "Індустрія 4.0" являє собою такий самий виклик міжнародному співтовариству, як і нестабільна геополітична ситуація, а також ціла низка економічних, соціальних і природоохоронних питань, які не вдається вирішити впродовж багатьох років. Промислова революція, зазначив він, серйозно змінить ланцюжок створення додаткової вартості, зникнуть цілі традиційні галузі, і світовим компаніям потрібно серйозно до цього готуватися. Найбільші шанси на успіх матимуть корпорації, в яких є власне виробництво. А на сьогодні ситуація така, що світові гіганти свого продукту не мають. Так, зауважив він, у найбільшої таксомоторної компанії Uber немає власного автопарку, медіагігант Facebook не виробляє власного контенту, найдорожчий ретейлер у світі Alibaba не має власних товарів, а Airbnb, найбільший у світі готельний сервіс, не володіє нерухомістю.

У цьому коментарі, як у краплі води, відображено всю відмінність між сутністю явищ, пронумерованих, як третя та четверта промислові революції. Переліченим Швабом корпораціям не потрібна звична для класичних фірм нерухомість — вони вже оперують у просторі горизонтальних зв'язків, господарюють за мірками майбутнього.

"Виробляти — це у світі знову актуально та круто", — стверджують M.N.Baily і J.Manyika, які озаглавили свою статтю "Is Manufacturing "Cool" Again?". І немає жодного резону стверджувати зворотне. Є резон засумніватися в правильності канонізації саме моделі "Індустрія 4.0".

Неоіндустріалізація на основі "великих підприємств" приваблює багатьох. Особливо тих, хто ностальгує за колишньою виробничою потужністю. І це зрозуміло: у другій половині ХХ ст. традиційно промислові країни зазнали деіндустріалізації. І якщо промисловість колишніх республік СРСР увійшла в кризу через розпад єдиного господарського простору, то в США цього не було, але на момент приходу до влади республіканської адміністрації Дж.Буша-мол. (2000 р.) становище теж виявилося критичним. Лідерству Америки було кинуто серйозний виклик — Японія та Китай стали впевнено наздоганяти її за кількістю підготовлених інженерів. А за темпами освоєння нових технічних ідей США поступилися лідерством навіть Південній Кореї та Тайваню. З активної науково-технічної діяльності пішло покоління "ефекту супутника", і замінити цих інженерів, винахідників, учених виявилося ніким. Найважливіша конкурентна перевага американської нації — найпотужніший у світі науково-технічний комплекс — опинилася під загрозою. На президентських виборах 2016 р. Дональд Трамп одержав вагому частину голосів виборців завдяки обіцянці відродити "Іржавий пояс Америки", повернути робочі місця у вугільний регіон Аппалачів та ін. Але навряд чи суспільство влаштує перспектива знову зіштовхнутися з безробіттям через роботів, що потіснили людей.

Концепція "Індустрії 4.0" з її "промисловим інтернетом речей", управлінням на основі величезних масивів даних тощо, безумовно, правильна, але при цьому не можна випустити з уваги й інші варіанти побудови смарт-промисловості.

Для кращого розуміння конструктивності та ефективності альтернативних підходів доречна цитата з інтерв'ю з А.Домбровським журналу "Энергобизнес" (№45 за 2016 р.): "Уявімо, що мільйон автомобілів ми замінили електромобілями, і вночі ми їх заправляємо дешевою електроенергією, яку генерують АЕС. Ми інвестуємо колосальні кошти в гідроакумулюючі станції. Навіть прості розрахунки показують, що один мільйон електромобілів в Україні, які будуть заряджатися вночі та використовувати атомну енергію, крім величезного позитивного екологічного потенціалу, дадуть можливість регулювати баланс до 3 ГВт електричної потужності. Я не кажу, що це потрібно робити сьогодні, я хочу сказати, що з'являються абсолютно нові завдання з новими цілями моделювання, з новою системою управління".

Таким шансом, що закладений в ідеях третьої промислової революції, гріх не скористатися й Україні, і постіндустріальним економікам.

І замість післямови: хоча смарт-промисловість є революційною, добре було б, щоб розвиток індустрії все-таки був еволюційним — "хай розцвітають сто квітів, хай змагаються сто шкіл".

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
Реклама
Останні новини
USD 25.49
EUR 29.93
НОВОСТИ ДРУГИХ РЕСУРСОВ